CvNews | Dashboard

Матеріал

21:42 07.10.2021 1059

Заголовок

Постійне посилання: http://cvnews.cv.ua/post/view/1633632129-novi-energetichni-eliti-abo-yak-klimat-zminyue-zovnishnyu-politiku-derzhav

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

Майже не залишилось жодних сумнівів, що зміна клімату несе пряму загрозу виживанню людства. Кліматичні загрози – транснаціональні та потребують міжнародної співпраці і спільних зусиль. Як пише німецька дослідниця Ніна Холл, зміна клімату вже інституціоналізувалася в міжнародних відносин внаслідок кількох підписаних угод та створених організацій, на кшталт Міжурядової панелі експертів зі змін клімату.
Більш того, задачею номер 1 для ООН став сталий розвиток і це впливає на всі галузі - від промисловості до природокористування. Відповідно до звіту ще з 2018 року Міжурядової панелі експертів зі змін клімату, якщо нинішні умови залишаться незмінними, глобальна температура до 2040 року зросте на 1,5 °С у порівнянні з доіндустріальним рівнем. Наслідками від такого підняття температури буде нестача їжі, пожежі, повені, брак питної води та масове вимирання нині відомих видів тварин. Експерти прогнозують, що світова економіка отримає збиток в розмірі як мінімум 544 трлн доларів США. Серед екологів існують спільні точки перетину щодо стратегії протистояння глобальному потеплінню. В цьому дискурсі беруть участь багато стейкхолдерів: держави, НГО, міжнародні панелі, експертні групи, кліматичні комісії, ООН, Грінпіс. Ця стратегія включає зменшення на 50% глобальних викидів вуглецю до 2030 року, збільшення інвестицій у низьковуглецеві енергетичні технології та енергоефективність у 5 разів та підвищення частки відновлювальних джерел енергії в світовому енергетичному комплексі до 75-80% до 2050 року. Численні експерти та полісімейкери спрогнозували виникнення нових «зелених» еліт, які прийдуть на зміну паливно-енергетичному комплексу внаслідок кліматично орієнтованої технологічної революції вже до кінця 2020-х років. Впливові ТНК виділяють мільярди доларів на дослідження вуглецево-нейтральних технологій, а великі держави вже не борються за поклади нафти та газу - їх більше цікавлять рідкоземельні ресурси, на кшталт кобальту. На даний момент “енергетичними елітами” вважаються корпорації та держави, більша частка доходу яких складає паливно-енергетичний комплекс (нафта, газ та вугілля).
Серед таких корпорацій можна виділити американський Exxon Mobil з річним доходом у більше ніж в 290 мільярдів доларів США, французький Total SA (209 млрд доларів), саудівський Saudi Aramco (414 млрд доларів) та російський Лукойл (127 млрд доларів в рік). Відповідно, держави, які володіють такими корпораціями або мають в них пакет акцій, отримують більшу політичну вагу на міжнародній арені, оскільки від них залежить забезпечення світового ланцюга поставок товарів та послуг. Та зміни клімату вносять свої корективи в привілейований статус нафто-газового бізнесу. Скоро їх замінять “зелені” еліти, які будуть виробляти високотехнологічні екологічно чисті енергоносії. Все більше ТНК, зважаючи на впровадження кліматично нейтральних стандартів світовими державами, зменшують обсяги видобутку нафти, газу і вугілля та збільшують інвестиції в проєкти з вироблення “зелених” технологій. Так, наприклад, Royal Dutch Shell в травні 2021 року зобов’язалася скоротити викиди вуглецевого газу на 45% до 2030 року, а до 2050 взагалі стати кліматично нейтральною компанією. Великі гравці на міжнародній арені також почали усвідомлювати всю серйозність ситуації та розробили стратегії по «зеленому» переходу на відновлювальні джерела енергії. Своє бачення на шляхи вирішення проблеми кліматичних змін презентували ЄС, США після приходу Байдена, Китай, Індія та навіть Росія, яка тримається на плаву завдяки своїм покладам нафти та газу. Ідею зелених еліт в сусідній країні-агресорі озвучував спецпредставник президента зі зв’язків з міжнародними організаціями, в тому числі, було оголошено про створення робочого комітету уряду РФ “з адаптації російської економіки до глобального енергопереходу”.
Та поки це всього лише заява, реальної імплементації не спостерігається, зважаючи на активний опір нафто-газового істеблішменту, який до того ж входить в близьке оточення президента Путіна. Серйозніше налаштований у боротьбі зі змінами клімату Європейський Союз. Про це свідчить впровадження Європейського зеленого курсу, який був представлений Єврокомісією на початку 2020 року. Європейський зелений курс (ЄЗК) - це план заходів ЄС, що спрямований на досягнення стійкої, ефективної та конкурентоспроможної європейської економіку шляхом декарбонізації континенту до 2050 року, а також трансформації кліматичних та екологічних викликів на можливості у всіх сферах та політиках ЄС. Угода містить план дій, у якому вказано, що слід збільшити ефективність використання ресурсів внаслідок переходу до чистої, циркулярної економіки, відновити біорізноманіття та зменшити забруднення навколишнього середовища. План підкреслює необхідні інвестиції та наявні інструменти фінансування. У ньому деталізується як забезпечити справедливий та інклюзивний перехід. Складовими ЄЗК є: забезпечення чистої та доступної енергії; адаптація промисловості під чисту та циркулярну економіку; будівництво та відновлення в ресурсно- та енергоефективний спосіб; «з лану до столу» - справедлива, корисна та екологічно чиста система харчування; збереження та відновлення екосистем та біорізноманіття; нульові викиди в атмосферу; посилення досліджень та сприяння інноваціям; ЄС як глобальний лідер; механізм справедливого переходу; Європейський кліматичний пакт. ЄС вбачає в кліматичних змінах не лише джерело руйнівних загроз, а й потенційну можливість відновлення свого зовнішньополітичного лідерства. Один з пунктів ЄЗК - «ЄС як глобальний лідер» демонструє як переформатовує свою зовнішню політику під впливом екологічних факторів. Європейська Комісія збирається співпрацювати з африканськими країнами, щоб зробити кліматичні та екологічні питання центральними у їхніх відносинах. Також ЄС буде залучати до зеленого переходу країни G20, які викидають 80% парникових газів в світі. Також передбачається будівництво Зелених альянсів з країнами Латинської Америки, Карибського регіону, Азії та Тихоокеанського регіону. 25% програми ЄС «Neighbourhood, Development and International Cooperation Instrument» виділяться на боротьбу зі змінами клімату. А 40% світового фінансування боротьби зі змінами клімату забезпечують країни Європейського Союзу. До того ж, ще один проявом вироблення нових інструментів для відновлення лідерства у зовнішній політиці ЄС є те, що інтеграційне утворення збирається посилювати «Дипломатію Зеленої угоди» у співпраці з державами-членами шляхом створення спільних експертних груп з зеленого переходу та декарбонізації економіки. У свою чергу, США теж взяли курс на перехід до кліматично-орієнтованої економіки. Тільки прийшовши до влади, Джо Байден скасував резонансне рішення свого попередника про вихід з Паризької кліматичної угоди. Наступним кроком очільника Білого дому стало оприлюднення так званого «Плану Байдена». Ініціатива президента США по боротьбі зі зміною клімату передбачає зменшення викидів парникових газів шляхом встановлення «зелених» стандартів для виробництва автомобілів, побудови нових помешкань та продажу побутової техніки. Відповідно до «Плану», Байден планує співпрацювати з іншими державами задля забезпечення виконання зобов’язань, які містяться в угодах по боротьбі зі змінами клімату. Саме тому Білий дім 22 квітня 2021 року провів дводенний віртуальний Лідерський Саміт з Клімату, на якому були присутні 40 лідерів найбільших країн-забруднювачів навколишнього середовища. Байден також ініціював найбільш об’ємні в історії США інвестиції в дослідження та інновації в сфері чистої енергетики вартістю в 400 мільярдів доларів. Слідом за США, амбітну ціль проголосив Китай, який прагне витіснити США з першого місця не лише в економічній та політичній площині, а й в екологічній. У своїй заяві Сі Цзіньпінь вказав, що КНР прагне стати вуглецево-нейтральною державою до 2060 року. Таке прагнення позитивно привітали іноземні держави, проте, існують сумніви щодо можливості виконання даних зобов’язань. Китай є одним з найбільших забруднювачів повітря через свою економічну індустріальну орієнтованість. На даний момент, щоб досягти поставленої цілі, КНР повинна позбутися 10 млрд тонн викидів вуглекислого газу. А це третина від загальносвітового обсягу викидів CO2. З іншого ж боку, у Пекіна є підстави не сумніватися у своїх силах у зеленому переході. Найбільший в світі ринок чистої енергії знаходиться в Китаї і складає третину світових потужностей вітрової та сонячної енергії та половину всіх електричних автомобілів. У контексті різких кліматичних змін та адаптації до них лідерів світової політики Україні також потрібно зайняти своє місце у цьому екологічно чистому прогресі. Нам варто розуміти які загрози економіці несе збільшення глобальних температур, нам варто розвивати шляхи боротьби з цими ризиками, а також нам варто відкривати нові можливості для міжнародної співпраці. Є кілька природних загроз, з якими Україна вже стикнулася. Серед них: посухи, пожежі та повені. Минула зима була суха і безсніжна, що призвело до масштабних пожеж, які коштували бюджету 400 млн грн. 750 млн грн було витрачено на уникнення наслідків повеней на Західній Україні. А посухи минулого року призвели до того, що такий важливий для України аграрний сектор втратив до 10% озимих культур. Моделювання ГО «Екодія» продемонструвало, що у кінці цього сторіччя Південь України втратить близько мільйона гектару суходолу через підняття рівня моря і посилення згінно-нагінних явищ. Порти, інфраструктура, майже 600 населених пунктів – все це буде знищено внаслідок зміни клімату. Для того, щоб уникнути потенційних деструктивних наслідків, Україні слід розробляти потужну законодавчу та інституційну базу, що стосується заходів боротьби зі змінами клімату.
Надзвичайно важлива в цьому контексті міжнародна співпраця. Як стає зрозуміло з попередніх абзаців, наші іноземні партнери можуть поділитися досвідом, а Україна в цьому плані може стати привабливим місцем для «зелених» інвестицій. Про це свідчить ініціатива відкриття україно-американської платформи для розвитку альтернативних джерел енергії в Україні вартістю у 3 млрд доларів.
Незабаром в Україну приїдуть місії компаній, які готові зробити свої капіталовкладення в розробку біогазу та біоетанолу, а також у розвиток інноваційних методів введення сільського господарства. Залучення інвестицій в розробку того ж біометану цілком реально зменшить енергозалежність від Росії, зменшивши імпорт газу щонайменше вдвічі. А нововведення в аграрному секторі, у свою чергу, допоможуть збільшити врожайність та зменшити викиди вуглекислого газу в повітря, що допоможе Україні виконувати свої зобов’язання відповідно до «національно визначених внесків» у Паризькій угоді. Більш того, впровадження нових екологічно чистих технологій та забезпечення зеленого переходу є однієї зі складових Асоціації України з ЄС. А торгувати електроенергією з ЄС ми зможемо тільки тоді, коли будемо відповідати критеріям нещодавно представленого Четвертого енергетичного пакету. Відповідність українських товарів та послуг європейським енергетичним та екологічним стандартам стане важливою передумовою для вступу нашої країни в Європейський Союз. На жаль, Україна відстає від Європи у сфері відновлювальних джерел енергії. Відповідно до проєкту “Другого національного визначеного внеску України до Паризької угоди” відновлювальна енергетика має замінити вугілля, а частка ВДЕ у виробництві електроенергії складатиме 30% у 2030 році. Проте, станом на першу половину 2021 року частка “зеленої” електроенергії в Україні становить 11,4%. На противагу, в Євросоюзі частка ВДЕ у споживанні електроенергії складає 34%. Зважаючи на це, можна стверджувати, що Україні слід якомога швидше модернізувати свою модель економіки та енергетичний комплекс відповідно до викликів сьогодення. Поруч з викликами для нашої держави відкривається вікно можливостей для більш швидкого розвитку та залучення іноземних інвестицій. Проте, реалізація цього шансу залежить, як і будь-яка інша сфера життя країни, від сильних державних та інклюзивних інститутів.Майже не залишилось жодних сумнівів, що зміна клімату несе пряму загрозу виживанню людства. Кліматичні загрози – транснаціональні та потребують міжнародної співпраці і спільних зусиль. Як пише німецька дослідниця Ніна Холл, зміна клімату вже інституціоналізувалася в міжнародних відносин внаслідок кількох підписаних угод та створених організацій, на кшталт Міжурядової панелі експертів зі змін клімату. Більш того, задачею номер 1 для ООН став сталий розвиток і це впливає на всі галузі - від промисловості до природокористування. Відповідно до звіту ще з 2018 року Міжурядової панелі експертів зі змін клімату, якщо нинішні умови залишаться незмінними, глобальна температура до 2040 року зросте на 1,5 °С у порівнянні з доіндустріальним рівнем. Наслідками від такого підняття температури буде нестача їжі, пожежі, повені, брак питної води та масове вимирання нині відомих видів тварин. Експерти прогнозують, що світова економіка отримає збиток в розмірі як мінімум 544 трлн доларів США. Серед екологів існують спільні точки перетину щодо стратегії протистояння глобальному потеплінню. В цьому дискурсі беруть участь багато стейкхолдерів: держави, НГО, міжнародні панелі, експертні групи, кліматичні комісії, ООН, Грінпіс. Ця стратегія включає зменшення на 50% глобальних викидів вуглецю до 2030 року, збільшення інвестицій у низьковуглецеві енергетичні технології та енергоефективність у 5 разів та підвищення частки відновлювальних джерел енергії в світовому енергетичному комплексі до 75-80% до 2050 року. Численні експерти та полісімейкери спрогнозували виникнення нових «зелених» еліт, які прийдуть на зміну паливно-енергетичному комплексу внаслідок кліматично орієнтованої технологічної революції вже до кінця 2020-х років. Впливові ТНК виділяють мільярди доларів на дослідження вуглецево-нейтральних технологій, а великі держави вже не борються за поклади нафти та газу - їх більше цікавлять рідкоземельні ресурси, на кшталт кобальту. На даний момент “енергетичними елітами” вважаються корпорації та держави, більша частка доходу яких складає паливно-енергетичний комплекс (нафта, газ та вугілля). Серед таких корпорацій можна виділити американський Exxon Mobil з річним доходом у більше ніж в 290 мільярдів доларів США, французький Total SA (209 млрд доларів), саудівський Saudi Aramco (414 млрд доларів) та російський Лукойл (127 млрд доларів в рік). Відповідно, держави, які володіють такими корпораціями або мають в них пакет акцій, отримують більшу політичну вагу на міжнародній арені, оскільки від них залежить забезпечення світового ланцюга поставок товарів та послуг. Та зміни клімату вносять свої корективи в привілейований статус нафто-газового бізнесу. Скоро їх замінять “зелені” еліти, які будуть виробляти високотехнологічні екологічно чисті енергоносії. Все більше ТНК, зважаючи на впровадження кліматично нейтральних стандартів світовими державами, зменшують обсяги видобутку нафти, газу і вугілля та збільшують інвестиції в проєкти з вироблення “зелених” технологій. Так, наприклад, Royal Dutch Shell в травні 2021 року зобов’язалася скоротити викиди вуглецевого газу на 45% до 2030 року, а до 2050 взагалі стати кліматично нейтральною компанією. Великі гравці на міжнародній арені також почали усвідомлювати всю серйозність ситуації та розробили стратегії по «зеленому» переходу на відновлювальні джерела енергії. Своє бачення на шляхи вирішення проблеми кліматичних змін презентували ЄС, США після приходу Байдена, Китай, Індія та навіть Росія, яка тримається на плаву завдяки своїм покладам нафти та газу. Ідею зелених еліт в сусідній країні-агресорі озвучував спецпредставник президента зі зв’язків з міжнародними організаціями, в тому числі, було оголошено про створення робочого комітету уряду РФ “з адаптації російської економіки до глобального енергопереходу”. Та поки це всього лише заява, реальної імплементації не спостерігається, зважаючи на активний опір нафто-газового істеблішменту, який до того ж входить в близьке оточення президента Путіна. Серйозніше налаштований у боротьбі зі змінами клімату Європейський Союз. Про це свідчить впровадження Європейського зеленого курсу, який був представлений Єврокомісією на початку 2020 року. Європейський зелений курс (ЄЗК) - це план заходів ЄС, що спрямований на досягнення стійкої, ефективної та конкурентоспроможної європейської економіку шляхом декарбонізації континенту до 2050 року, а також трансформації кліматичних та екологічних викликів на можливості у всіх сферах та політиках ЄС. Угода містить план дій, у якому вказано, що слід збільшити ефективність використання ресурсів внаслідок переходу до чистої, циркулярної економіки, відновити біорізноманіття та зменшити забруднення навколишнього середовища. План підкреслює необхідні інвестиції та наявні інструменти фінансування. У ньому деталізується як забезпечити справедливий та інклюзивний перехід. Складовими ЄЗК є: забезпечення чистої та доступної енергії; адаптація промисловості під чисту та циркулярну економіку; будівництво та відновлення в ресурсно- та енергоефективний спосіб; «з лану до столу» - справедлива, корисна та екологічно чиста система харчування; збереження та відновлення екосистем та біорізноманіття; нульові викиди в атмосферу; посилення досліджень та сприяння інноваціям; ЄС як глобальний лідер; механізм справедливого переходу; Європейський кліматичний пакт. ЄС вбачає в кліматичних змінах не лише джерело руйнівних загроз, а й потенційну можливість відновлення свого зовнішньополітичного лідерства. Один з пунктів ЄЗК - «ЄС як глобальний лідер» демонструє як переформатовує свою зовнішню політику під впливом екологічних факторів. Європейська Комісія збирається співпрацювати з африканськими країнами, щоб зробити кліматичні та екологічні питання центральними у їхніх відносинах. Також ЄС буде залучати до зеленого переходу країни G20, які викидають 80% парникових газів в світі. Також передбачається будівництво Зелених альянсів з країнами Латинської Америки, Карибського регіону, Азії та Тихоокеанського регіону. 25% програми ЄС «Neighbourhood, Development and International Cooperation Instrument» виділяться на боротьбу зі змінами клімату. А 40% світового фінансування боротьби зі змінами клімату забезпечують країни Європейського Союзу. До того ж, ще один проявом вироблення нових інструментів для відновлення лідерства у зовнішній політиці ЄС є те, що інтеграційне утворення збирається посилювати «Дипломатію Зеленої угоди» у співпраці з державами-членами шляхом створення спільних експертних груп з зеленого переходу та декарбонізації економіки. У свою чергу, США теж взяли курс на перехід до кліматично-орієнтованої економіки. Тільки прийшовши до влади, Джо Байден скасував резонансне рішення свого попередника про вихід з Паризької кліматичної угоди. Наступним кроком очільника Білого дому стало оприлюднення так званого «Плану Байдена». Ініціатива президента США по боротьбі зі зміною клімату передбачає зменшення викидів парникових газів шляхом встановлення «зелених» стандартів для виробництва автомобілів, побудови нових помешкань та продажу побутової техніки. Відповідно до «Плану», Байден планує співпрацювати з іншими державами задля забезпечення виконання зобов’язань, які містяться в угодах по боротьбі зі змінами клімату. Саме тому Білий дім 22 квітня 2021 року провів дводенний віртуальний Лідерський Саміт з Клімату, на якому були присутні 40 лідерів найбільших країн-забруднювачів навколишнього середовища. Байден також ініціював найбільш об’ємні в історії США інвестиції в дослідження та інновації в сфері чистої енергетики вартістю в 400 мільярдів доларів. Слідом за США, амбітну ціль проголосив Китай, який прагне витіснити США з першого місця не лише в економічній та політичній площині, а й в екологічній. У своїй заяві Сі Цзіньпінь вказав, що КНР прагне стати вуглецево-нейтральною державою до 2060 року. Таке прагнення позитивно привітали іноземні держави, проте, існують сумніви щодо можливості виконання даних зобов’язань. Китай є одним з найбільших забруднювачів повітря через свою економічну індустріальну орієнтованість. На даний момент, щоб досягти поставленої цілі, КНР повинна позбутися 10 млрд тонн викидів вуглекислого газу. А це третина від загальносвітового обсягу викидів CO2. З іншого ж боку, у Пекіна є підстави не сумніватися у своїх силах у зеленому переході. Найбільший в світі ринок чистої енергії знаходиться в Китаї і складає третину світових потужностей вітрової та сонячної енергії та половину всіх електричних автомобілів. У контексті різких кліматичних змін та адаптації до них лідерів світової політики Україні також потрібно зайняти своє місце у цьому екологічно чистому прогресі. Нам варто розуміти які загрози економіці несе збільшення глобальних температур, нам варто розвивати шляхи боротьби з цими ризиками, а також нам варто відкривати нові можливості для міжнародної співпраці. Є кілька природних загроз, з якими Україна вже стикнулася. Серед них: посухи, пожежі та повені. Минула зима була суха і безсніжна, що призвело до масштабних пожеж, які коштували бюджету 400 млн грн. 750 млн грн було витрачено на уникнення наслідків повеней на Західній Україні. А посухи минулого року призвели до того, що такий важливий для України аграрний сектор втратив до 10% озимих культур. Моделювання ГО «Екодія» продемонструвало, що у кінці цього сторіччя Південь України втратить близько мільйона гектару суходолу через підняття рівня моря і посилення згінно-нагінних явищ. Порти, інфраструктура, майже 600 населених пунктів – все це буде знищено внаслідок зміни клімату. Для того, щоб уникнути потенційних деструктивних наслідків, Україні слід розробляти потужну законодавчу та інституційну базу, що стосується заходів боротьби зі змінами клімату. Надзвичайно важлива в цьому контексті міжнародна співпраця. Як стає зрозуміло з попередніх абзаців, наші іноземні партнери можуть поділитися досвідом, а Україна в цьому плані може стати привабливим місцем для «зелених» інвестицій. Про це свідчить ініціатива відкриття україно-американської платформи для розвитку альтернативних джерел енергії в Україні вартістю у 3 млрд доларів. Незабаром в Україну приїдуть місії компаній, які готові зробити свої капіталовкладення в розробку біогазу та біоетанолу, а також у розвиток інноваційних методів введення сільського господарства. Залучення інвестицій в розробку того ж біометану цілком реально зменшить енергозалежність від Росії, зменшивши імпорт газу щонайменше вдвічі. А нововведення в аграрному секторі, у свою чергу, допоможуть збільшити врожайність та зменшити викиди вуглекислого газу в повітря, що допоможе Україні виконувати свої зобов’язання відповідно до «національно визначених внесків» у Паризькій угоді. Більш того, впровадження нових екологічно чистих технологій та забезпечення зеленого переходу є однієї зі складових Асоціації України з ЄС. А торгувати електроенергією з ЄС ми зможемо тільки тоді, коли будемо відповідати критеріям нещодавно представленого Четвертого енергетичного пакету. Відповідність українських товарів та послуг європейським енергетичним та екологічним стандартам стане важливою передумовою для вступу нашої країни в Європейський Союз.
На жаль, Україна відстає від Європи у сфері відновлювальних джерел енергії. Відповідно до проєкту “Другого національного визначеного внеску України до Паризької угоди” відновлювальна енергетика має замінити вугілля, а частка ВДЕ у виробництві електроенергії складатиме 30% у 2030 році. Проте, станом на першу половину 2021 року частка “зеленої” електроенергії в Україні становить 11,4%. На противагу, в Євросоюзі частка ВДЕ у споживанні електроенергії складає 34%. Зважаючи на це, можна стверджувати, що Україні слід якомога швидше модернізувати свою модель економіки та енергетичний комплекс відповідно до викликів сьогодення. Поруч з викликами для нашої держави відкривається вікно можливостей для більш швидкого розвитку та залучення іноземних інвестицій. Проте, реалізація цього шансу залежить, як і будь-яка інша сфера життя країни, від сильних державних та інклюзивних інститутів.Майже не залишилось жодних сумнівів, що зміна клімату несе пряму загрозу виживанню людства. Кліматичні загрози – транснаціональні та потребують міжнародної співпраці і спільних зусиль. Як пише німецька дослідниця Ніна Холл, зміна клімату вже інституціоналізувалася в міжнародних відносин внаслідок кількох підписаних угод та створених організацій, на кшталт Міжурядової панелі експертів зі змін клімату. Більш того, задачею номер 1 для ООН став сталий розвиток і це впливає на всі галузі - від промисловості до природокористування. Відповідно до звіту ще з 2018 року Міжурядової панелі експертів зі змін клімату, якщо нинішні умови залишаться незмінними, глобальна температура до 2040 року зросте на 1,5 °С у порівнянні з доіндустріальним рівнем. Наслідками від такого підняття температури буде нестача їжі, пожежі, повені, брак питної води та масове вимирання нині відомих видів тварин. Експерти прогнозують, що світова економіка отримає збиток в розмірі як мінімум 544 трлн доларів США. Серед екологів існують спільні точки перетину щодо стратегії протистояння глобальному потеплінню. В цьому дискурсі беруть участь багато стейкхолдерів: держави, НГО, міжнародні панелі, експертні групи, кліматичні комісії, ООН, Грінпіс. Ця стратегія включає зменшення на 50% глобальних викидів вуглецю до 2030 року, збільшення інвестицій у низьковуглецеві енергетичні технології та енергоефективність у 5 разів та підвищення частки відновлювальних джерел енергії в світовому енергетичному комплексі до 75-80% до 2050 року. Численні експерти та полісімейкери спрогнозували виникнення нових «зелених» еліт, які прийдуть на зміну паливно-енергетичному комплексу внаслідок кліматично орієнтованої технологічної революції вже до кінця 2020-х років. Впливові ТНК виділяють мільярди доларів на дослідження вуглецево-нейтральних технологій, а великі держави вже не борються за поклади нафти та газу - їх більше цікавлять рідкоземельні ресурси, на кшталт кобальту. На даний момент “енергетичними елітами” вважаються корпорації та держави, більша частка доходу яких складає паливно-енергетичний комплекс (нафта, газ та вугілля). Серед таких корпорацій можна виділити американський Exxon Mobil з річним доходом у більше ніж в 290 мільярдів доларів США, французький Total SA (209 млрд доларів), саудівський Saudi Aramco (414 млрд доларів) та російський Лукойл (127 млрд доларів в рік). Відповідно, держави, які володіють такими корпораціями або мають в них пакет акцій, отримують більшу політичну вагу на міжнародній арені, оскільки від них залежить забезпечення світового ланцюга поставок товарів та послуг. Та зміни клімату вносять свої корективи в привілейований статус нафто-газового бізнесу. Скоро їх замінять “зелені” еліти, які будуть виробляти високотехнологічні екологічно чисті енергоносії. Все більше ТНК, зважаючи на впровадження кліматично нейтральних стандартів світовими державами, зменшують обсяги видобутку нафти, газу і вугілля та збільшують інвестиції в проєкти з вироблення “зелених” технологій. Так, наприклад, Royal Dutch Shell в травні 2021 року зобов’язалася скоротити викиди вуглецевого газу на 45% до 2030 року, а до 2050 взагалі стати кліматично нейтральною компанією. Великі гравці на міжнародній арені також почали усвідомлювати всю серйозність ситуації та розробили стратегії по «зеленому» переходу на відновлювальні джерела енергії. Своє бачення на шляхи вирішення проблеми кліматичних змін презентували ЄС, США після приходу Байдена, Китай, Індія та навіть Росія, яка тримається на плаву завдяки своїм покладам нафти та газу. Ідею зелених еліт в сусідній країні-агресорі озвучував спецпредставник президента зі зв’язків з міжнародними організаціями, в тому числі, було оголошено про створення робочого комітету уряду РФ “з адаптації російської економіки до глобального енергопереходу”. Та поки це всього лише заява, реальної імплементації не спостерігається, зважаючи на активний опір нафто-газового істеблішменту, який до того ж входить в близьке оточення президента Путіна. Серйозніше налаштований у боротьбі зі змінами клімату Європейський Союз. Про це свідчить впровадження Європейського зеленого курсу, який був представлений Єврокомісією на початку 2020 року. Європейський зелений курс (ЄЗК) - це план заходів ЄС, що спрямований на досягнення стійкої, ефективної та конкурентоспроможної європейської економіку шляхом декарбонізації континенту до 2050 року, а також трансформації кліматичних та екологічних викликів на можливості у всіх сферах та політиках ЄС. Угода містить план дій, у якому вказано, що слід збільшити ефективність використання ресурсів внаслідок переходу до чистої, циркулярної економіки, відновити біорізноманіття та зменшити забруднення навколишнього середовища. План підкреслює необхідні інвестиції та наявні інструменти фінансування. У ньому деталізується як забезпечити справедливий та інклюзивний перехід. Складовими ЄЗК є: забезпечення чистої та доступної енергії; адаптація промисловості під чисту та циркулярну економіку; будівництво та відновлення в ресурсно- та енергоефективний спосіб; «з лану до столу» - справедлива, корисна та екологічно чиста система харчування; збереження та відновлення екосистем та біорізноманіття; нульові викиди в атмосферу; посилення досліджень та сприяння інноваціям; ЄС як глобальний лідер; механізм справедливого переходу; Європейський кліматичний пакт. ЄС вбачає в кліматичних змінах не лише джерело руйнівних загроз, а й потенційну можливість відновлення свого зовнішньополітичного лідерства. Один з пунктів ЄЗК - «ЄС як глобальний лідер» демонструє як переформатовує свою зовнішню політику під впливом екологічних факторів. Європейська Комісія збирається співпрацювати з африканськими країнами, щоб зробити кліматичні та екологічні питання центральними у їхніх відносинах. Також ЄС буде залучати до зеленого переходу країни G20, які викидають 80% парникових газів в світі. Також передбачається будівництво Зелених альянсів з країнами Латинської Америки, Карибського регіону, Азії та Тихоокеанського регіону. 25% програми ЄС «Neighbourhood, Development and International Cooperation Instrument» виділяться на боротьбу зі змінами клімату. А 40% світового фінансування боротьби зі змінами клімату забезпечують країни Європейського Союзу. До того ж, ще один проявом вироблення нових інструментів для відновлення лідерства у зовнішній політиці ЄС є те, що інтеграційне утворення збирається посилювати «Дипломатію Зеленої угоди» у співпраці з державами-членами шляхом створення спільних експертних груп з зеленого переходу та декарбонізації економіки. У свою чергу, США теж взяли курс на перехід до кліматично-орієнтованої економіки. Тільки прийшовши до влади, Джо Байден скасував резонансне рішення свого попередника про вихід з Паризької кліматичної угоди. Наступним кроком очільника Білого дому стало оприлюднення так званого «Плану Байдена».
Ініціатива президента США по боротьбі зі зміною клімату передбачає зменшення викидів парникових газів шляхом встановлення «зелених» стандартів для виробництва автомобілів, побудови нових помешкань та продажу побутової техніки. Відповідно до «Плану», Байден планує співпрацювати з іншими державами задля забезпечення виконання зобов’язань, які містяться в угодах по боротьбі зі змінами клімату. Саме тому Білий дім 22 квітня 2021 року провів дводенний віртуальний Лідерський Саміт з Клімату, на якому були присутні 40 лідерів найбільших країн-забруднювачів навколишнього середовища. Байден також ініціював найбільш об’ємні в історії США інвестиції в дослідження та інновації в сфері чистої енергетики вартістю в 400 мільярдів доларів. Слідом за США, амбітну ціль проголосив Китай, який прагне витіснити США з першого місця не лише в економічній та політичній площині, а й в екологічній. У своїй заяві Сі Цзіньпінь вказав, що КНР прагне стати вуглецево-нейтральною державою до 2060 року. Таке прагнення позитивно привітали іноземні держави, проте, існують сумніви щодо можливості виконання даних зобов’язань. Китай є одним з найбільших забруднювачів повітря через свою економічну індустріальну орієнтованість. На даний момент, щоб досягти поставленої цілі, КНР повинна позбутися 10 млрд тонн викидів вуглекислого газу. А це третина від загальносвітового обсягу викидів CO2. З іншого ж боку, у Пекіна є підстави не сумніватися у своїх силах у зеленому переході. Найбільший в світі ринок чистої енергії знаходиться в Китаї і складає третину світових потужностей вітрової та сонячної енергії та половину всіх електричних автомобілів. У контексті різких кліматичних змін та адаптації до них лідерів світової політики Україні також потрібно зайняти своє місце у цьому екологічно чистому прогресі. Нам варто розуміти які загрози економіці несе збільшення глобальних температур, нам варто розвивати шляхи боротьби з цими ризиками, а також нам варто відкривати нові можливості для міжнародної співпраці. Є кілька природних загроз, з якими Україна вже стикнулася. Серед них: посухи, пожежі та повені. Минула зима була суха і безсніжна, що призвело до масштабних пожеж, які коштували бюджету 400 млн грн. 750 млн грн було витрачено на уникнення наслідків повеней на Західній Україні. А посухи минулого року призвели до того, що такий важливий для України аграрний сектор втратив до 10% озимих культур. Моделювання ГО «Екодія» продемонструвало, що у кінці цього сторіччя Південь України втратить близько мільйона гектару суходолу через підняття рівня моря і посилення згінно-нагінних явищ. Порти, інфраструктура, майже 600 населених пунктів – все це буде знищено внаслідок зміни клімату. Для того, щоб уникнути потенційних деструктивних наслідків, Україні слід розробляти потужну законодавчу та інституційну базу, що стосується заходів боротьби зі змінами клімату. Надзвичайно важлива в цьому контексті міжнародна співпраця. Як стає зрозуміло з попередніх абзаців, наші іноземні партнери можуть поділитися досвідом, а Україна в цьому плані може стати привабливим місцем для «зелених» інвестицій. Про це свідчить ініціатива відкриття україно-американської платформи для розвитку альтернативних джерел енергії в Україні вартістю у 3 млрд доларів. Незабаром в Україну приїдуть місії компаній, які готові зробити свої капіталовкладення в розробку біогазу та біоетанолу, а також у розвиток інноваційних методів введення сільського господарства. Залучення інвестицій в розробку того ж біометану цілком реально зменшить енергозалежність від Росії, зменшивши імпорт газу щонайменше вдвічі. А нововведення в аграрному секторі, у свою чергу, допоможуть збільшити врожайність та зменшити викиди вуглекислого газу в повітря, що допоможе Україні виконувати свої зобов’язання відповідно до «національно визначених внесків» у Паризькій угоді. Більш того, впровадження нових екологічно чистих технологій та забезпечення зеленого переходу є однієї зі складових Асоціації України з ЄС. А торгувати електроенергією з ЄС ми зможемо тільки тоді, коли будемо відповідати критеріям нещодавно представленого Четвертого енергетичного пакету. Відповідність українських товарів та послуг європейським енергетичним та екологічним стандартам стане важливою передумовою для вступу нашої країни в Європейський Союз. На жаль, Україна відстає від Європи у сфері відновлювальних джерел енергії. Відповідно до проєкту “Другого національного визначеного внеску України до Паризької угоди” відновлювальна енергетика має замінити вугілля, а частка ВДЕ у виробництві електроенергії складатиме 30% у 2030 році. Проте, станом на першу половину 2021 року частка “зеленої” електроенергії в Україні становить 11,4%. На противагу, в Євросоюзі частка ВДЕ у споживанні електроенергії складає 34%. Зважаючи на це, можна стверджувати, що Україні слід якомога швидше модернізувати свою модель економіки та енергетичний комплекс відповідно до викликів сьогодення. Поруч з викликами для нашої держави відкривається вікно можливостей для більш швидкого розвитку та залучення іноземних інвестицій. Проте, реалізація цього шансу залежить, як і будь-яка інша сфера життя країни, від сильних державних та інклюзивних інститутів.Майже не залишилось жодних сумнівів, що зміна клімату несе пряму загрозу виживанню людства. Кліматичні загрози – транснаціональні та потребують міжнародної співпраці і спільних зусиль. Як пише німецька дослідниця Ніна Холл, зміна клімату вже інституціоналізувалася в міжнародних відносин внаслідок кількох підписаних угод та створених організацій, на кшталт Міжурядової панелі експертів зі змін клімату. Більш того, задачею номер 1 для ООН став сталий розвиток і це впливає на всі галузі - від промисловості до природокористування. Відповідно до звіту ще з 2018 року Міжурядової панелі експертів зі змін клімату, якщо нинішні умови залишаться незмінними, глобальна температура до 2040 року зросте на 1,5 °С у порівнянні з доіндустріальним рівнем. Наслідками від такого підняття температури буде нестача їжі, пожежі, повені, брак питної води та масове вимирання нині відомих видів тварин. Експерти прогнозують, що світова економіка отримає збиток в розмірі як мінімум 544 трлн доларів США. Серед екологів існують спільні точки перетину щодо стратегії протистояння глобальному потеплінню. В цьому дискурсі беруть участь багато стейкхолдерів: держави, НГО, міжнародні панелі, експертні групи, кліматичні комісії, ООН, Грінпіс. Ця стратегія включає зменшення на 50% глобальних викидів вуглецю до 2030 року, збільшення інвестицій у низьковуглецеві енергетичні технології та енергоефективність у 5 разів та підвищення частки відновлювальних джерел енергії в світовому енергетичному комплексі до 75-80% до 2050 року. Численні експерти та полісімейкери спрогнозували виникнення нових «зелених» еліт, які прийдуть на зміну паливно-енергетичному комплексу внаслідок кліматично орієнтованої технологічної революції вже до кінця 2020-х років. Впливові ТНК виділяють мільярди доларів на дослідження вуглецево-нейтральних технологій, а великі держави вже не борються за поклади нафти та газу - їх більше цікавлять рідкоземельні ресурси, на кшталт кобальту. На даний момент “енергетичними елітами” вважаються корпорації та держави, більша частка доходу яких складає паливно-енергетичний комплекс (нафта, газ та вугілля). Серед таких корпорацій можна виділити американський Exxon Mobil з річним доходом у більше ніж в 290 мільярдів доларів США, французький Total SA (209 млрд доларів), саудівський Saudi Aramco (414 млрд доларів) та російський Лукойл (127 млрд доларів в рік). Відповідно, держави, які володіють такими корпораціями або мають в них пакет акцій, отримують більшу політичну вагу на міжнародній арені, оскільки від них залежить забезпечення світового ланцюга поставок товарів та послуг. Та зміни клімату вносять свої корективи в привілейований статус нафто-газового бізнесу. Скоро їх замінять “зелені” еліти, які будуть виробляти високотехнологічні екологічно чисті енергоносії. Все більше ТНК, зважаючи на впровадження кліматично нейтральних стандартів світовими державами, зменшують обсяги видобутку нафти, газу і вугілля та збільшують інвестиції в проєкти з вироблення “зелених” технологій. Так, наприклад, Royal Dutch Shell в травні 2021 року зобов’язалася скоротити викиди вуглецевого газу на 45% до 2030 року, а до 2050 взагалі стати кліматично нейтральною компанією. Великі гравці на міжнародній арені також почали усвідомлювати всю серйозність ситуації та розробили стратегії по «зеленому» переходу на відновлювальні джерела енергії. Своє бачення на шляхи вирішення проблеми кліматичних змін презентували ЄС, США після приходу Байдена, Китай, Індія та навіть Росія, яка тримається на плаву завдяки своїм покладам нафти та газу. Ідею зелених еліт в сусідній країні-агресорі озвучував спецпредставник президента зі зв’язків з міжнародними організаціями, в тому числі, було оголошено про створення робочого комітету уряду РФ “з адаптації російської економіки до глобального енергопереходу”. Та поки це всього лише заява, реальної імплементації не спостерігається, зважаючи на активний опір нафто-газового істеблішменту, який до того ж входить в близьке оточення президента Путіна. Серйозніше налаштований у боротьбі зі змінами клімату Європейський Союз. Про це свідчить впровадження Європейського зеленого курсу, який був представлений Єврокомісією на початку 2020 року. Європейський зелений курс (ЄЗК) - це план заходів ЄС, що спрямований на досягнення стійкої, ефективної та конкурентоспроможної європейської економіку шляхом декарбонізації континенту до 2050 року, а також трансформації кліматичних та екологічних викликів на можливості у всіх сферах та політиках ЄС. Угода містить план дій, у якому вказано, що слід збільшити ефективність використання ресурсів внаслідок переходу до чистої, циркулярної економіки, відновити біорізноманіття та зменшити забруднення навколишнього середовища. План підкреслює необхідні інвестиції та наявні інструменти фінансування. У ньому деталізується як забезпечити справедливий та інклюзивний перехід. Складовими ЄЗК є: забезпечення чистої та доступної енергії; адаптація промисловості під чисту та циркулярну економіку; будівництво та відновлення в ресурсно- та енергоефективний спосіб; «з лану до столу» - справедлива, корисна та екологічно чиста система харчування; збереження та відновлення екосистем та біорізноманіття; нульові викиди в атмосферу; посилення досліджень та сприяння інноваціям; ЄС як глобальний лідер; механізм справедливого переходу; Європейський кліматичний пакт. ЄС вбачає в кліматичних змінах не лише джерело руйнівних загроз, а й потенційну можливість відновлення свого зовнішньополітичного лідерства. Один з пунктів ЄЗК - «ЄС як глобальний лідер» демонструє як переформатовує свою зовнішню політику під впливом екологічних факторів. Європейська Комісія збирається співпрацювати з африканськими країнами, щоб зробити кліматичні та екологічні питання центральними у їхніх відносинах. Також ЄС буде залучати до зеленого переходу країни G20, які викидають 80% парникових газів в світі. Також передбачається будівництво Зелених альянсів з країнами Латинської Америки, Карибського регіону, Азії та Тихоокеанського регіону. 25% програми ЄС «Neighbourhood, Development and International Cooperation Instrument» виділяться на боротьбу зі змінами клімату. А 40% світового фінансування боротьби зі змінами клімату забезпечують країни Європейського Союзу. До того ж, ще один проявом вироблення нових інструментів для відновлення лідерства у зовнішній політиці ЄС є те, що інтеграційне утворення збирається посилювати «Дипломатію Зеленої угоди» у співпраці з державами-членами шляхом створення спільних експертних груп з зеленого переходу та декарбонізації економіки. У свою чергу, США теж взяли курс на перехід до кліматично-орієнтованої економіки. Тільки прийшовши до влади, Джо Байден скасував резонансне рішення свого попередника про вихід з Паризької кліматичної угоди. Наступним кроком очільника Білого дому стало оприлюднення так званого «Плану Байдена». Ініціатива президента США по боротьбі зі зміною клімату передбачає зменшення викидів парникових газів шляхом встановлення «зелених» стандартів для виробництва автомобілів, побудови нових помешкань та продажу побутової техніки. Відповідно до «Плану», Байден планує співпрацювати з іншими державами задля забезпечення виконання зобов’язань, які містяться в угодах по боротьбі зі змінами клімату. Саме тому Білий дім 22 квітня 2021 року провів дводенний віртуальний Лідерський Саміт з Клімату, на якому були присутні 40 лідерів найбільших країн-забруднювачів навколишнього середовища. Байден також ініціював найбільш об’ємні в історії США інвестиції в дослідження та інновації в сфері чистої енергетики вартістю в 400 мільярдів доларів. Слідом за США, амбітну ціль проголосив Китай, який прагне витіснити США з першого місця не лише в економічній та політичній площині, а й в екологічній. У своїй заяві Сі Цзіньпінь вказав, що КНР прагне стати вуглецево-нейтральною державою до 2060 року. Таке прагнення позитивно привітали іноземні держави, проте, існують сумніви щодо можливості виконання даних зобов’язань. Китай є одним з найбільших забруднювачів повітря через свою економічну індустріальну орієнтованість. На даний момент, щоб досягти поставленої цілі, КНР повинна позбутися 10 млрд тонн викидів вуглекислого газу. А це третина від загальносвітового обсягу викидів CO2. З іншого ж боку, у Пекіна є підстави не сумніватися у своїх силах у зеленому переході. Найбільший в світі ринок чистої енергії знаходиться в Китаї і складає третину світових потужностей вітрової та сонячної енергії та половину всіх електричних автомобілів. У контексті різких кліматичних змін та адаптації до них лідерів світової політики Україні також потрібно зайняти своє місце у цьому екологічно чистому прогресі. Нам варто розуміти які загрози економіці несе збільшення глобальних температур, нам варто розвивати шляхи боротьби з цими ризиками, а також нам варто відкривати нові можливості для міжнародної співпраці. Є кілька природних загроз, з якими Україна вже стикнулася. Серед них: посухи, пожежі та повені. Минула зима була суха і безсніжна, що призвело до масштабних пожеж, які коштували бюджету 400 млн грн. 750 млн грн було витрачено на уникнення наслідків повеней на Західній Україні. А посухи минулого року призвели до того, що такий важливий для України аграрний сектор втратив до 10% озимих культур. Моделювання ГО «Екодія» продемонструвало, що у кінці цього сторіччя Південь України втратить близько мільйона гектару суходолу через підняття рівня моря і посилення згінно-нагінних явищ. Порти, інфраструктура, майже 600 населених пунктів – все це буде знищено внаслідок зміни клімату. Для того, щоб уникнути потенційних деструктивних наслідків, Україні слід розробляти потужну законодавчу та інституційну базу, що стосується заходів боротьби зі змінами клімату. Надзвичайно важлива в цьому контексті міжнародна співпраця. Як стає зрозуміло з попередніх абзаців, наші іноземні партнери можуть поділитися досвідом, а Україна в цьому плані може стати привабливим місцем для «зелених» інвестицій. Про це свідчить ініціатива відкриття україно-американської платформи для розвитку альтернативних джерел енергії в Україні вартістю у 3 млрд доларів. Незабаром в Україну приїдуть місії компаній, які готові зробити свої капіталовкладення в розробку біогазу та біоетанолу, а також у розвиток інноваційних методів введення сільського господарства. Залучення інвестицій в розробку того ж біометану цілком реально зменшить енергозалежність від Росії, зменшивши імпорт газу щонайменше вдвічі. А нововведення в аграрному секторі, у свою чергу, допоможуть збільшити врожайність та зменшити викиди вуглекислого газу в повітря, що допоможе Україні виконувати свої зобов’язання відповідно до «національно визначених внесків» у Паризькій угоді. Більш того, впровадження нових екологічно чистих технологій та забезпечення зеленого переходу є однієї зі складових Асоціації України з ЄС. А торгувати електроенергією з ЄС ми зможемо тільки тоді, коли будемо відповідати критеріям нещодавно представленого Четвертого енергетичного пакету. Відповідність українських товарів та послуг європейським енергетичним та екологічним стандартам стане важливою передумовою для вступу нашої країни в Європейський Союз.
На жаль, Україна відстає від Європи у сфері відновлювальних джерел енергії. Відповідно до проєкту “Другого національного визначеного внеску України до Паризької угоди” відновлювальна енергетика має замінити вугілля, а частка ВДЕ у виробництві електроенергії складатиме 30% у 2030 році. Проте, станом на першу половину 2021 року частка “зеленої” електроенергії в Україні становить 11,4%. На противагу, в Євросоюзі частка ВДЕ у споживанні електроенергії складає 34%. Зважаючи на це, можна стверджувати, що Україні слід якомога швидше модернізувати свою модель економіки та енергетичний комплекс відповідно до викликів сьогодення. Поруч з викликами для нашої держави відкривається вікно можливостей для більш швидкого розвитку та залучення іноземних інвестицій. Проте, реалізація цього шансу залежить, як і будь-яка інша сфера життя країни, від сильних державних та інклюзивних інститутів.

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed