CvNews | Dashboard

Матеріал

00:55 10.08.2023 1181

Заголовок

Постійне посилання: http://cvnews.cv.ua/post/view/1691618147-vid-yami-do-brami-obrazok-na-realniy-rodinniy-istorii

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"><strong>Гори сперли віддих – бо воріг горбами, а голод долинами йде. Війна. Вона нагострила зір сусіда на сусіда, навчила пантрувати кожен крок і вслухатися навіть у траву та лист. І війна навчила коротко й жорстко: хочеш жити – виживай.</strong></div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">І в таку пору, коли то німці, то рускі повиносили з ґаздівських ґражд увесь харч, найшлися у Феделюкових «затаєні жорна». Сховані так, що чуже око не запазит. І до тих жорен сходилися з Яворова, а то й з сусідніх сіл, люди змолоти потихо зерна. Одні одних берегли – поки перші мелять, другі стоять на дорозі «на патрулі» та й обзираються на всі боки горбами – чи нема чужих.</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Був з ґаздами ще один «патруль» - високий такий в лапах і дуже мудрий пес Боян, який умів на кожного інакшим голосом обізватися – інакше гавкає на сусіда, ще інакше – на сусідську худобу, ще інакше – на чужих людей, а ще інакше – на чуже військо. Лиш воєнні вийдуть на Пасічний – а пес зразу гавкає, та так голосно, що аж їм чути.</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Діда попередили два рази:</div>
<div dir="auto">- Спрячь собаку, а то мы всё понимаем..</div>
<div dir="auto">Не сховав. Бо часи страшні, а це може одна жива душа, котра годна вчути, відчути і попередити. Не сховав – думав, відступляться.</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">.. Не відступили. Розстріляли пса таки на обійсті, аби голосом своїм горам знати не давав. І дід, і родина його, і чужі цілком люди приходили прощатися з Бояном так, як прощаються з молодим покійником – коли так багато любові, що не хочеш змиритися. Не стало пса і не стало тої нитки хоч нетривкої безпечності – люди лишилися самі. Місце, де він був присилений, заростати не хотіло довгий час – рівне таке, пологе..</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">… Одної ночі обсіли хату «стрибки». Занеслися за стіл, їсти їм давай, пити.. І привели з собою дівчину Марічку – вона отік лісовим хлопцям пошту носила. В дівчини очі перестрашені – її привели до чужої хати і хто би збаг, для чого..</div>
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">Один із них щось роздумав, вперся очима в другу Марічку – дитину ще, Феделюкову доньку. Чотирнадцятий рік минув дитині. Брати обох дівчат – у лісі. Як не одна виговориться, то друга…</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">І її беруть у другу кімнату «до протóкула», і так мала Маріка у власній хаті опиняється на допиті. Не каже ніц, бо не має що казати, а ту другу, старшу Маріку, так б’ють страшне, дівчата голосять – а нічо не розказують, бо нема що розказати…</div>
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">- Пішли! – скерував «стрибок» і обох Марік попровадили спочатку по ґалєрії, а далі повели і в браму..</div>
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">Ого.. По всему. Відий, будут стрілєти…</div>
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">.. Приводять дівчат на то саме місце, де вбили пса Бояна. І заставляють копати собі яму.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Маріка Феделюкова не пригадає за все життя певно такої твердої землі. Земля не пускала городник.. І як каміння об землю, летіли об спини дівчат крики і матюки, а дівчата дрожали і здавалося, не копають, а дряпають непокірну землю…</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Маріці перед очима Боян – очі такі великі, аж тернові. Людські дуже очі. І лиш чув чужака – робився сталевим звіром, який аж сусідній горі давав знати: прийшли вороги.. Зараз вона на місці його могили має викопати власну. А воріг стоїть за плечима і гарчить..</div>
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">- Розвернулася і шуруй у хату… - прозвучало над вухом Маріки-молодшої. – Шуруй, я сказав…</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Стоїть, як вкопана, хоч якраз не вкопана – земля не далася.. Видиться Маріці, як вона обертає свою біляву голову бігти, і її потилицю кервавить куля, і вона..як Боян.</div>
<div dir="auto">Пам’ятає лиш перший крок після того «Шуруй».. Той крок був сталевим – ноги дуже тяжкі.. А далі секунда – і вона вдарилася аж у браму. Як хрущик до шиби – отак вдарилася. А за брамою – в двері, і цілу ніч тряслася – сліз не було. Крига була – по цілому тілі, по серці цілому, по всему.. Сиділа, вчепилася в лавицю і тряслася. А рідних душили сльози..</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Через якийсь час привели і ту старшу Маріку. Заледве живу. Була вся чорна, як черешня потолочена, кров і земля на ній вимішані. «Краще би мене, - казала, - вбили там, як так мучити»…</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Маріка росте. Робиться як біла ружа – висока, тендітна і дуже відгониста. А на тому місці, на тому її місці, де вбили її Бояна і цілилися в неї – виріс корч свербиусу. Маріка його обкошує. То така колюча, але жива пам’ятка їй. Най росте… Не дає Маріка корчувати свербиус..</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Минуть ще роки. Маріка усміхнено дивиться на дорогу – вона собі знає, що зараз приїде її Николай, син її. Білява неня уважно вдивляється в свого чорнявого сина, а він згорток якийсь тримає. Черешню каже приніс.</div>
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">- Знаєте, я би хотів посадити на тому самому місці..</div>
<div dir="auto">- Ти би так хотів?</div>
<div dir="auto">- Ага, щоб черешня. Там, де Боян був, де .. Щоб черешня.</div>
<div dir="auto">- То сади.</div>
<div dir="auto">- А покажіт точно, де вам сказали яму копати..</div>
<div dir="auto">- Ой Николайку.. В моїй голові є лиш перший крок і ото коли вдарилася в браму… А межи тим житє ціле, розумієш?</div>
<div dir="auto"> </div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Нічого більше не питає син. Просто садить черешню. Аби росла. І жила.</div>
</div>

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed